Кінний спорт — це комплекс дисциплін, пов'язаних із їздою на конях верхи та участю в змаганнях. Зовнішня легкість цього виду спорту часто вводить в оману. Але за кожним рухом спортсмена та перемогою на змаганнях стоять наполегливі тренування, найтонший контроль тіла й абсолютний контакт людини з твариною.
Історія кінного спорту як олімпійської дисципліни
Кінний спорт значиться в олімпійській програмі понад століття. Дебют відбувся в Парижі у 1900 році. Тоді вершники змагалися у стрибках у довжину та висоту, а також у їзді на поштових екіпажах.
На наступних Іграх у 1904 та 1908 роках організатори відмовилися проводити кінні змагання, оскільки не знайшли відповідних майданчиків.
Спорт на конях остаточно увійшов до програми Олімпіади у Стокгольмі в 1912 році. Тоді сформувалася трійка дисциплін, яку ми знаємо сьогодні: виїздка, конкур і триборство. У змаганнях взяли участь 62 вершники з 10 країн, трибуни зібрали понад 25 000 глядачів. Своєю появою в олімпійській програмі спорт багато в чому зобов'язаний графу Кларенсу фон Розену, шталмейстеру шведського короля та члену МОК, який досяг включення кінних змагань до заявки Стокгольма на Ігри.
Формальні міжнародні правила з'явилися трохи пізніше — у 1921 році. Тоді була заснована Міжнародна федерація кінного спорту (FEI), яка донині базується у Швейцарії та є головним регулятором дисципліни у світі.
Довгий час до змагань допускали тільки офіцерів-чоловіків. Обмеження зняли у 1951 році, і на Іграх 1952 року в Гельсінкі жінки вперше вийшли в загальний залік із чоловіками.
В Україні розвитком цього напряму займається Федерація кінного спорту України (ФКСУ). Вона заснована у 1990 році та входить до складу FEI. Федерація опікується трьома олімпійськими дисциплінами та іншими видами верхової їзди, зокрема вольтижуванням, драйвінгом і дистанційними пробігами.
Основні дисципліни: виїздка, конкур, триборство
Три олімпійські кінні дисципліни — це такі види:
- виїздка. Це вища школа керування конем, де оцінюється якість взаємодії вершника та коня. Спортсмени виконують задану програму елементів — переходи між алюрами, бічні рухи, піруетування. Судді оцінюють кожен елемент за десятибальною шкалою;
- конкур на коні. Подолання перешкод на швидкість і чистоту. Згідно з регламентом FEI, на олімпійському маршруті зазвичай є 12–14 перешкод заввишки до 1,6 м. Штрафні очки нараховуються за кожне падіння елемента, відмову коня стрибати та перевищення контрольного часу. За частки секунди до стрибка вершник має точно розрахувати темп, а в момент стрибка трохи піднятися над сідлом і втримати рівновагу;
- триборство. Це дисципліна, яка виросла з кавалерійської підготовки. Змагання проходить у три етапи та складається з їзди на манежі, кросу по перетнутій місцевості завдовжки близько 6 км із приблизно трьома десятками перешкод та конкурного маршруту у фіналі. Триборство потребує витривалості, технічності та холоднокровності.
Кожна з цих дисциплін потребує принципово різної підготовки.
Користь верхової їзди для тіла: постава, кор, координація, витривалість
Верхова їзда оманлива, оскільки здається, що людина просто сидить. Насправді вершник постійно балансує на рухомій поверхні, яка може прискоритися, зупинитися або змінити напрямок. Йому доводиться утримувати рівновагу практично без допомоги рук.
Основну роботу виконує глибока мускулатура кора. Вона включається постійно й непомітно, щоб вершник не завалювався на бік на кожному кроці. Внутрішня поверхня стегон і привідні м'язи утримують контакт із сідлом, спина вчиться зберігати природний прогин, дрібні м'язи-стабілізатори гомілковостопа та коліна включаються в роботу на рисі й галопі.
Окремо варто сказати про нервово-м'язову витривалість. Спортсмену доводиться проявляти здатність тримати концентрацію та правильне положення тіла протягом 40–60 хвилин.
Тренер мережі Sport Life зазначає: «До нас часто приходять люди, які вже рік-два займаються верховою їздою і скаржаться на те, що тягне поперек після заняття та дуже втомлюються руки. Найчастіше причина — у слабких м'язах кора та недостатньо розвиненій координації поза сідлом. Якщо вершник керує конем за рахунок плечей, він затискатиметься і втомлюватиметься в рази швидше».
З чого почати новачку: перше заняття, вибір школи верхової їзди, екіпірування
Перше заняття зазвичай триває 30–45 хвилин і проходить на корді. Кінь рухається по колу під керуванням інструктора, а вершник зосереджується тільки на посадці та балансі.
Під час вибору школи верхової їзди варто звернути увагу на три речі:
- наявність критого манежу. Від цього залежить, чи будуть заняття регулярними за будь-якої погоди, а регулярність у цьому виді спорту вирішує майже все;
- стан коней. Спокійний, доглянутий вигляд — ознака того, що в клубі стежать за поголів'ям, а отже, і за безпекою новачків;
- готовність інструктора пояснювати. На перших заняттях важливо розуміти, навіщо ви робите той чи інший рух.
З екіпірування для старту потрібен мінімум:
- шолом для верхової їзди;
- штани або легінси без грубих внутрішніх швів, що натирають ноги під час контакту з сідлом;
- взуття з невеликим стійким підбором.
Рукавички не завжди обов'язкові на першому занятті, їх можна придбати, коли ви вже переконаєтеся, що це ваш вид спорту.
Протипоказання та техніка безпеки для початківців
Усі види кінного спорту — це контактний вид активності, і ставитися до них варто серйозно.
До прямих протипоказань зазвичай належать:
- тяжкі форми остеопорозу та захворювань хребта в гострій фазі;
- травми суглобів і переломи;
- декомпенсовані захворювання серця;
- стани, за яких протипоказаний різкий струс тіла.
У разі хронічних захворювань спини, суглобів або серцево-судинної системи рішення про заняття варто узгодити з лікарем.
На кожному занятті слід дотримуватися базових правил безпеки:
- шолом застебнутий;
- до коня підходять спокійно та з боку, видимого тварині;
- взуття завжди закрите та з підбором.
Вершнику-початківцю не варто займатися без інструктора. Більша частина падінь відбувається через непередбачувану реакцію на зовнішній подразник. Інструктор, який стоїть поруч, встигає зреагувати на це раніше, ніж вершник.
Фізична підготовка поза сідлом
Новачок без базової фізичної підготовки в перші тижні витратить усю свою енергію на утримання рівноваги. До початку занять і потім уже паралельно з ними людині на тренуваннях варто попрацювати над:
- зміцненням глибоких м'язів живота, попереку й таза, які стабілізують корпус;
- гнучкістю кульшових суглобів.
Тренер Sport Life рекомендує: «Для зміцнення м'язів кора слід виконувати планки з нестабільною опорою, працювати на балансувальній подушці або півсфері, робити вправи на утримання таза в нейтральному положенні під навантаженням. Щоб збільшити рухливість кульшових суглобів, ми радимо стояти, присідати, змінювати положення корпуса на нестабільній поверхні. Через 6–8 тижнів регулярних тренувань більшість наших клієнтів зазначають, що стали впевненіше тримати корпус під час занять верховою їздою та менше втомлюються».
Хороша посадка починається в залі. У спортклубах мережі Sport Life представлені спеціальні програми, які допоможуть сформувати ідеальний м'язовий корсет. Розклад уточнюйте в клубі Sport Life у вашому місті.
FAQ
Як називається кінний спорт?
Офіційна назва — кінний спорт (equestrian sport). Він об'єднує кілька дисциплін, де спортсмен виступає верхи на коні. Любительські заняття без спортивної мети називають верховою їздою.
Які бувають дисципліни в кінному спорті?
Три класичні олімпійські дисципліни — виїздка, конкур і триборство. Крім них, існують неолімпійські напрями: вольтижування (гімнастика на коні, що рухається), драйвінг (керування упряжкою), рейнінг (швидкісна їзда з елементами вестерн-стилю) та дистанційні кінні пробіги на витривалість.
З якого віку можна починати?
Перші ознайомчі заняття для дітей зазвичай починаються з 4–6 років. Усвідомлені тренування з елементами керування частіше стартують з 7–8 років, коли у дитини розвинена координація та м'язовий корсет. Для дорослих верхньої вікової межі для старту занять не існує.